Все починається з сім’ї — первинного осередку соціалізації дитини. Саме в цьому середовищі відбувається процес засвоєння індивідом соціальних, моральних, культурних норм та цінностей. Створення моделі сімейних відносин, досвід, який набуває дитина в родині, визначає її індивідуальну поведінку, забезпечує внутрішню конструкцію реальності, на основі якої людина сприймає навколишній світ і діє в ньому.
В результаті економічної неспроможності сімей, бідності, безробіття все більше деморалізується виховна функція родини. Частішого звучання отримали такі поняття, як «неблагополучні сім’ї», «функціонально неспроможні сім’ї», «неповні сім’ї», «кризові», «проблемні сім’ї», «соціальні сироти». В неблагополучних сім’ях дитина залишається наодинці у своєму виховному просторі, в результаті чого сім’я втрачає для дитини свій зміст, а душевний дискомфорт змушує шукати притулку в різних вуличних соціальних осередках. Переважна більшість дітей в кризових сім`ях зазнає жорстокого ставлення, стикається із зовсім недитячими проблемами.
Під жорстоким ставленням до дітей на побутовому рівні дорослі часто розуміють лише фізичне покарання, а самі діти з поняттям «насилля» пов’язують сексуальне кривдження. Проте це поняття значно глибше і ширше, тому що зловживанням щодо дітей є:
Таким чином, насилля в родині — це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного спрямування одного члена сім’ї (в даному випадку — батьків) по відношенню до іншого члена сім’ї (дитини) як людини, громадянина, що завдають моральної шкоди, а також шкодять фізичному та психічному здоров’ю. Насилля, пережите дитиною в родині, не лише негативно впливає на психічний розвиток, але і торкається усіх рівнів функціонування (фізіологічного, особистісного, міжособистісного) І може призвести до стійких особистісних змін, які перешкоджають здатності дитини реалізувати себе в майбутньому, призводять до соціальної дезадаптації дитини.
Так насилля може сприяти формуванню специфічних сімейних відносин та особливих життєвих сценаріїв. В дослідженнях психологічних історій життя людей, які жорстоко поводяться зі своїми дітьми, дуже часто прослідковується власний досвід насилля в дитинстві.
У конфліктній сім’ї дитина постійно перебуває у несприятливому психологічному мікрокліматі, у стані тривоги. За таких умов у неї формуються дефекти характеру і морального розвитку, підвищена збудливість, страх, тривожність. Це позначається на її успішності, поведінці, ставленні до громадської діяльності, оскільки вона не має позитивного досвіду і прикладу співпраці, у неї не сформовані доброта, гуманізм, альтруїзм, а навпаки, прогресують агресивність, озлобленість, образливість, замкненість, ненависть до оточуючих, невпевненість. Дитина з такої сім’ї з недовірою ставиться до старших, не вірить у можливість нормальних, дружніх стосунків між людьми, у неї не сформований позитивний досвід спілкування з оточуючими. Тобто дитина передчасно розчаровується у людських взаєминах взагалі і не набуває позитивного досвіду співіснування І кооперації в соціумі, вкрай необхідних для нормального життя. Тому кожна неблагополучна сім’я породжує неблагополучне дитинство, збільшує кількість дітей з девіантною поведінкою.
Діти в неблагополучних сім’ях позбавлені уваги і турботи з боку батьків, часто голодні і змушені жебракувати. Саме такі сім’ї є головним джерелом поповнення кількості соціальних сиріт в Україні. Сім’я має зберегти і відновити свій статус як головної ланки у вихованні дитини, забезпечити належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального і духовного розвитку дитини. Разом з тим, сім’я сама потребує як матеріальної, так і психолого-педагогічної, допомоги.
Сирітство, дитяча безпритульність, жебратство, здійснення насилля -це наслідок недостатньої уваги суспільства до соціальних проблем сімей з дітьми.
У сучасних умовах проблема поліпшення становища дітей набуває особливої значущості. Її розв`язання залежить не тільки від сім`ї, а й від діяльності суспільних інститутів, які сприяють соціалізації, беруть участь у вихованні, задоволенні потреб, соціального захисту дітей.
Саме на центри соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді покладено важливу роль щодо здійснення соціального супроводу неблагополучних сімей, попередження насильства в сім`ї, захисту прав дітей. Розроблена комплексна реабілітаційна система допомоги дітям — жертвам несприятливих умов соціалізації, а також їхнім батькам з метою корекції сімейних відносин та методів виховання.
Соціальний супровід сімей, які перебувають у кризовому стані — це вид соціальної роботи, який передбачає здійснення соціальними працівниками за участю зацікавлених організацій системи комплексних заходів тривалої допомоги сім`ям з метою їхнього збереження , відновлення родинних стосунків, захисту і реалізації прав членів сім`ї у родині і прав сім `ї у суспільстві через створення умов для цього у суспільстві та сім `ї.